«[Не]знищен[н]і»: у Музеї видатних діячів української культури презентують проєкт про репресії української інтелігенції
Мультимедійний історичний проєкт «[Не]знищен[н]і» розповість нашу історію від початку репресивних переслідувань, ілюструючи її особистими життєвими сценаріями культурних та громадських діячів. Історія, яка спершу довгий час замовчувалася, а згодом не мала достатнього висвітлення у публічному просторі, втілиться в двох виставкових залах меморіального будинку родини Косачів.
Арешти людей з найближчого оточення родин Старицьких і Косачів, звинувачення чоловіка Лесі Українки, ув’язнення онуки Михайла Старицького, переслідування родини Івана Франка та показові суди над представниками української інтелігенції – ми розкажемо про тих, хто особисто відчув на собі каток тоталітарної машини.
«І досі доводиться чути, що у суспільстві період репресій совєтської влади асоціюється з 30- ми роками, але це не так. Вже з першим приходом більшовиків до Києва під прицілом ЧК опинилися представники української інтелігенції, діячі Центральної Ради та українського уряду.
В наступні десятиліття совєтська влада системно нищила носіїв української ідеї та культури, прагнучи стерти нашу ідентичність. В проєкті «[Не]знищен[н]і» ми на прикладі найвідоміших родин розкажемо цю історію. Говоритимемо про Косачів, Франків, Черняхівських та Стешенків.
Ще з другої половини ХІХ ст. вони доклали чималих зусиль задля пробудження національної самосвідомості українців, плекали ідеї незалежної України, за часів Української революції - працювали над її реалізацією в різних сферах життя. І звичайно, що у ХХ ст. вони і стали тими, в кому совєтська влада вбачала найбільшу небезпеку. Їх переслідували, їхній доробок був під забороною, їх боялися та знищували фізично, але їм не вдалося ліквідувати те, задля чого вони
працювали. Всі злочини совєтської влади, вся жорстокість, з якою вона намагалась розправитися з носіями української ідеї, стали марними і доказ того - незалежна Україна. Вони знищені фізично, але незнищенні. І головне, даний проєкт є вкрай важливим у контексті формування національної пам'яті, адже ми створили його не лише, щоб розказати про
драматичні сторінки нашої історії, а й щоб ще раз наголосити на злочинах росії, свідками яких на сьогодні є ми. Це лише продовження того, що вони чинили в минулому. Тому ми маємо про це багато і довго говорити, маємо знати свою історію, знати всю правду, щоб більше не дати себе одурити ніколи знову», – зазначає кураторка проєкту Ольга Гураль.
Для створення виставки використані матеріали з Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки, Галузевого державного архіву СБУ, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, меморії з Фонду Івана Франка, а також експонати Національного історико- меморіального заповідника «Биківнянські могили» та з колекції Музею видатних діячів української культури. У виставкових залах можна буде побачити копії особових справ з архівів, матеріали періодичної преси, відеохроніки, світлини, листування видатних діячів та їхніх нащадків із в’язниці, а також деякі особисті речі.
Окрім історичних документів, на сприйняття виставки впливають інсталяції – імітація тюремної камери, схожої на ту, яку замальовувала у своєму записнику Людмила Старицька-Черняхівська, метафора вагону поїзда, якими засуджених везли на заслання та інсталяція-метафора Биківнянського лісу, який був не просто місцем злочину, а й символом знищенності українців.
«Знищуючи українську інтелігенцію, сталінський режим підточував і руйнував інтелектуальний, творчий, технічний потенціал українців. Адже еліта завжди є носієм і рушієм змін, генерує нові сенси, пропонує шляхи розвитку. Усвідомлення суті репресивної політики СРСР та її наслідків, допоможе краще зрозуміти причини гальмування реформ у сучасній Україні, а знання про масштаби терору руйнуватимуть стереотипні уявлення про те, що незалежність українцям дісталася легко й безболісно. Проєкт є інформаційно насиченим, візуально цікавим, з балансом
науковості й популярної подачі матеріалів. Деякі документи і предмети (наприклад, артефакти, знайдені під час пошукових робіт у Биківнянському лісі) будуть демонструватися вперше», – ділиться заступниця генерального директора з наукової роботи Національного історико- меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.
Важливими акцентами експозиції є справа «Козача Рада Правобережної України», процес Спілки визволення України, який називають найбільшою PR-кампанією совєтської влади, Биківнянська трагедія, хвиля репресій інтелігенції на початку війни Німеччини з СРСР, а також сучасний період – ті реалії, у яких ми живемо зараз і в яких знову є фізичне знищення окупантами українських митців.
Чому важливо про це говорити та згадувати саме зараз? Тому що ворог у нас досі той самий, діє тими ж жахливими методами і переслідує ті ж низькі цілі. А оскільки теперішня росія, як правонаступниця СРСР, відновлює культ вождів і поширює совєтські ідеологічні наративи, необхідно показати, як ця злочинна держава чинила з власними громадянами.
Кураторка проєкту: Ольга Гураль – директорка Музею видатних діячів української культури.
Художник проєкту: Дмитро Максименко.
Проєкт реалізований за підтримки Українського культурного фонду.
Партнери проєкту: Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Міжнародний Фонд Івана Франка, Галузевий архів Служби безпеки України, Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів.