Сьогодні, 11 серпня, стартував проєкт з відновлення забетонованих радянською владою рельєфів Стіни Пам’яті авторства Ади Рибачук і Володимира Мельниченка, яка знаходиться на Байковому кладовищі. Роботи розпочали з фрагменту «Оборона Батьківщини»: розчистять фігуру жінки, яка трубить у горн, сповіщаючи про війну і необхідність ставати на захист країни. Про це повідомила перша заступниця директорки Департаменту культури КМДА Юлія Кепліна.

«За два тижні ми святкуватимемо тридцять років незалежності нашої держави. Ці круглі дати говорять нам лише про одне – ми маємо нарешті розпочати процес відновлення! Відновлення гідності українських митців. Відновлення поваги до творчості як такої. Відновлення пам’яті. Відновлення рельєфів, що заховані на цій стіні під шаром бетону», – прокоментувала Юлія Кепліна.

Автор горельєфу, український художник, скульптор та архітектор Володимир Мельниченко розповів, що роботи над відновленням горельєфу, який намагалися знищити за радянської влади, триватимуть 2-3 місяці.

«Це дуже значуща подія. Тоді знищили твір, рельєфи площею в півтори тисячі квадратних метрів. Архітектуру знищити не змогли, але хотіли теж. Вже як два роки Стіну Пам’яті визнано пам’яткою архітектури, яка не має аналогів у світі. Я дуже пишаюсь цією роботою», – зазначив художник.

За словами голови правління «Фонду збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельниченка» Ксенії Кравцової, наразі силами киян та небайдужих підприємців для реконструкції назбирали 300 тисяч гривень. На повне відновлення фрагменту необхідно близько 2-х мільйонів гривень.

Довідково.

За визначенням дослідників, Стіна Пам’яті – наймасштабніший твір українського монументального мистецтва. Ця просторова архітектурно-скульптурна композиція присвячена темі життя і смерті та насичена багатозначними метафорами і символами.

Художники-монументалісти Ада Рибачук і Володимир Мельниченко працювали над композицією 13 років – із 1968 до 1981. Горельєф був завдовжки 213 метрів і заввишки від 4,5 до 16 метрів. Загальна площа – 2 тис. кв. м.

1982 року, коли Стіна була майже готова, радянська влада поховала рельєфи під шаром бетону як такі, що не відповідали принципам соціалістичного реалізму. Упродовж трьох місяців на майже готову композицію вилили 300 самоскидів цементного розчину.