30 квітня 2015 року пішла з життя Рита Семенівна Донська – заслужений працівник культури України, викладач-методист, що 43 роки пропрацювала в дитячій музичній школі № 5 ім. Л. М. Ревуцького.
Донська Ріта Семенівна народилася 8 листопада 1940 року і прожила гідне, важке та насичене життя.
ЇЇ батько – Донський Семен Борисович, інженер-металург за професією, працював начальником металургійно-ливарного цеху на київському заводі «Арсенал», нагороджений урядовими нагородами та орденами. Мати – Шейніна Тетяна Юхимівна, спочатку працювала інженером-металургом на цьому ж заводі, а надалі викладачем фортепіано.
Ріті не виповнилося й року, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, і її було евакуйвано в Удмуртію, до міста Воткінська. Повернулася до Києва у 1944 році, і дуже рано, в віці 4 років, втратила батька.
У 1957 році закінчила середню школу №77 міста Києва, та, як і її мати, вирішила присвятити своє життя музиці. Вже у 17 років була зарахована педагогом фортепіано музичної студії клубу МВС УРСР. Надалі, з 1960 по 1965 рік, навчалася на фортепіанному відділенні Київського державного музичного училища ім. Р. М. Глієра, яке закінчила з відзнакою. Потім був фортепіанний відділ Донецького державного музично-педагогічного інституту ім. С. С. Прокофьєва, який вона закінчила у 1970 році (клас проф. О. Ю. Вітовського), одержавши рекомендацію до аспірантури. Навчалася в аспірантурі Ленінградської державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова (клас проф. Г. І. Єгорової).
Починаючи з 1966 року Донська Р. С. 43 роки пропрацювала в дитячій музичній школі №5 імені Л. М. Ревуцького викладачем фортепіано. За ці роки виховала понад 60 піаністів-професіоналів, які присвятили себе мистецтву, обравши музику за професію, і на даний час працюють викладачами та виконавцями, концертуючи у різних країнах світу. Учні Донської Р. С. стали лауреатами та призерами багатьох міжнародних, регіональних та всеукраїнських конкурсів, деякі з них – членами Української асоціації піаністів-лауреатів та увійшли до збірки «Піаністи України». Чимало з них продовжують навчання та роботу у далекому зарубіжжі – у Франції, США, Німеччині, Італії, Австралії, Швейцарії, Ізраїлі.
Донська Р. С. була постійним членом журі численних міжнародних, регіональних та міських фортепіанних конкурсів, членом Ради секції фортепіано та фортепіанних ансамблів міського методичного об’єднання викладачів музичних шкіл міста, проводила майстер-класи для педагогів шкіл естетичного виховання «Бесіди біля роялю», концерти класу, авторські вечори. Вона неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами та іншими відзнаками, а у 2003 році Указом Президента України їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Від батьків Донська Р. С. успадкувала талант, поєднаний з працелюбністю, безмежну відданість професії, незалежність, самобутність і свободу у виборі думок, від своїх педагогів перейняла професіоналізм та майстерність. Завжди її життєвим кредо та мистецьким девізом було невпинне прагнення до самовдосконалення.
Небуденна особистість, природжений педагог, людина з глибоким духовним змістом, талановита піаністка, дослідник музичної педагогіки, цілеспрямована вольова натура – такі відгуки про неї звучать із вуст її колег. ЇЇ творча діяльність була підпорядкована одній меті – захопленому, самовідданому і повному зануренню у свою професію.
Учні, колеги та всі, хто добре знав Риту Семенівну Донську, завжди будуть пам’ятати її. Одна з учениць Рити Семенівни, нині викладач ДШМ № 5 ім. Л. М. Ревуцького, Марія Пустовит присвятила своєму вчителю наступні рядки:
На смерть Риты Семеновны Донской
Вы будете нам сниться много раз,
Ваш класс, рояль и в классе яркий свет,
Уже сейчас нам не хватает Вас,
А что же будет через много лет?
Нас очень много, Вы у нас – одна,
Без Вас легко запутаться во мгле,
И этот день – одна сплошная тьма,
Вас больше нету с нами на земле.
Мы будем помнить Ваш чудесный смех,
Октавы под рукой – от ля до ля,
Простите нас, невежд и неумех,
Спасибо Вам и пухом Вам земля.
