Наша країна зараз переживає тяжкі часи. Ми змушені захищати своє право на волю та незалежність усіма можливими засобами. На передовій цієї боротьби знаходяться наші воїни – хлопці, які втрачають здоров'я та життя заради безпеки й кращого майбутнього усіх українців. Вони – на передовій, але й в тилу ніхто не залишаться осторонь. Переживають та намагаються допомогти усі, навіть, діти, які живуть в мирній частині країни та, здавалося б, не мають прямого відношення до війни, роблять посильний внесок у справу перемоги. Ось лише одна з численних історій, що підтверджують це.
Київська дівчинка, учениця четвертого класу загальноосвітньої школи та дитячої школи мистецтв № 4, Марина Петрусь написала вірш та разом з малюнками інших дітей художнього відділення школи відправила його бійцям в зону АТО:
Хлопці, благаю, вертайтесь живими,
хоч для вас Україна дорожче життя,
тримайтеся, любі, тримайтеся, милі,
і хай в Україні не буде гріха!
На рідную землю ступите живими,
повертайтесь до своїх сімей.
Так важко всім жити,
Коли наше серце
Все кров'ю палає й горить.
Та виходять ті хлопці і в руках автомати,
й на війні вони згадують матір.
Повертайтесь живими,
повертайтесь, солдати.
Люди добрі усі допоможуть,
і знаю я –
УКРАЇНА – ПЕРЕМОЖЕ!
Пізніше телеканал «1+1» зробив сюжет, де дівчинка читає свій вірш, і показав його солдатам на передовій. Вірш вразив наших хлопців щирістю почуттів, силою емоцій, зворушив їх до глибини душі. І у відповідь вони вирішили подарувати дівчинці найважливіший символ своєї боротьби – прапор з передової лінії фронту, прапор, який уособлює народ України і який вони захищають ціною власного життя. На цьому прапорі кожен боєць написав побажання. У прямому ефірі передачі «Хоробрі серця» прапор був переданий Марині Петрусь, і наразі він виставлений в залі дитячої школи мистецтв № 4.
У цієї історії, яка відома глядачам телеканалу «1+1», є продовження. 12 лютого четверо бійців, які лікуються після поранення у воєнному шпиталі м. Ірпень, прийшли до дитячої школи мистецтв №4, де вчиться Марина Петрусь, щоб зустрітися з дітьми. Двоє з цих бійців – самі ще майже діти, адже їм ледве виповнилося двадцять років. Учні школи мистецтв підготували невеличкий концерт, пригощали гостей солодощами, а потім із захватом слухали розповіді наших захисників. Зустріч виявилася дуже теплою, щирою і, напевне, спогади про неї будуть зігрівати серця хлопців у небезпечні холодні ночі. Діти ж запам’ятають цю зустріч з воїнами АТО як таку, що дозволила їм наблизитися до подій та людей, які вирішують долю країни.
Керівництво школи планує повезти своїх вихованців до Ірпеня з метою дати концерт для поранених бійців. Діти з нетерпінням очікують на поїздку, вони мріють порадувати воїнів своєю творчістю. Викладачі можуть пишатися тим, що їм вдалося не тільки навчити дітей розуміти мистецтво, але й прищепити їм любов та співчуття, які, власне, й є справжніми ознаками людяності.