Головна  →  КДФ МетодЦентр  →  10 лютого 2020

Концерт № 4 абонементу № 5 156-го концертного сезону «З історії музичної культури України. Народно-пісенна творчість – джерело формування традицій професійного музичного мистецтва України» «Музичне і суспільне життя 17-18 століть. Канти Григорія Сковороди (1722-1794)

Концерт № 4 абонементу № 5 156-го концертного сезону «З історії музичної культури України. Народно-пісенна творчість – джерело формування традицій професійного музичного мистецтва України» «Музичне і суспільне життя 17-18 століть. Канти Григорія Сковороди (1722-1794)

В історії музичної культури України є дивовижні невичерпні скарбниці, серед яких – творчість Григорія Савича Сковороди (1722 – 1794р.). Доторкнутися до його багатої пісенно-літературної, поетичної спадщини надав юним слухачам новий концерт Абонементу № 5 «З історії музичної культури України», що відбувся 9 лютого у Колонній залі імені М.В. Лисенка Національної філармонії України. Пісні Г. Сковороди, а також його знамениті «Харківські байки» звучали у контексті атмосфери музичного і суспільного життя України ХVII – ХVIII століть, яку було створено на сцені. Концерт розпочався могутніми ударами литавр, наче тулумбасів, що нагадали про величну добу козацько-гетьманської державності, коли, незважаючи на постійні утиски з боку російського царизму, в Україні розквітала освіта і національна культура.

Філармонічна зала була цього дня справді святково вбраною: над сценою розташувалися величезні рушники, на екрані демонструвалися зображення визначних архітектурних пам’яток українського бароко. Пишність оформлення зали дивно поєдналася з декором сцени, елементами якого стали українські народні інструменти і клавесин. Ведуча концерту, лектор-музикознавець, Заслужений діяч мистецтв України Світлана Анатоліївна Корецька назвала все це «штрихами епохи», жваво та цікаво розповідаючи про особливості європейського і українського бароко. Торкнувшись одного із перекладів слова «бароко» - «перлина неправильної форми», лектор додала, що перлина ця була дорогоцінною. Шедеври українського бароко виникли у час духовного і культурного піднесення нації, а традиції, що склалися, розвивалися в наступні епохи.

Міцними осередками освіти та науки ставали братські школи, колегіуми, а саме Київська колегія (згодом – Києво-Могилянська Академія), заснована митрополитом Петром Могилою. Серед учнів цього славетного закладу був Г. Сковорода – видатний мандрівний філософ, поет, музикант, великий діяч української просвіти. «Бути щасливим – це значить пізнати і знайти самого себе», - писав Г. Сковорода. Музика стала для нього провідником на цьому складному шляху до самого себе і до Бога. Висока духовність його творчості відчувалася у всьому, що прозвучало у концертній програмі. Пісню-романс «Стоїть явор над горою» виконав соліст Національної філармонії України, Лауреат міжнародних конкурсів С. Бортник. Пісня «Ой ти, пташко жовтобоко» проникливо-ніжно прозвучала у виконанні солістки Національної філармонії України, Лауреата міжнародних конкурсів К. Кондрашевської. Літературно-музичною композицією став виступ майстра художнього слова, Лауреата національного конкурсу читців Надії Агеєвої. У її виконанні слухачі почули три «Харківські байки» Г. Сковороди: «Жаби», «Дві курки», «Діамантій та смарагд». Чарівності і глибини додавав художньому читанню музичний супровід Заслуженого артиста України В. Мацька, що грав на сопілці і дзвонах. Дзвони кожного разу підкреслювали оригінальне слово Г. Сковороди – «Сила», яким він позначав у байках філософський висновок. Ці «Сили» були якби відблисками неосяжного зоряного неба і вираженням тої невимовної, глибоко внутрішньої бесіди з найвищими світами, що усе життя вів філософ-Сковорода.

Пісні Григорія Савича полюбилися народу і передавалися в усний спосіб, надихали на творчість. Виникали пісні анонімних авторів. Одна з них – лірична пісня «Вийшла дівчина до Дніпра по воду» прозвучала у виконанні солістки К. Кондрашевської з акомпанементом колісної ліри, на якій майстерно грав В. Мацько. Пісенні мелодії ставали основою кантів – жанру, розповсюдженому у тодішньому міському побуті. Адже саме слово «кант» походило від латинського слова «cantus», що в перекладі значило «спів», «пісня». Одною з таких пісень стала і пісня жартівливого характеру «Щиголь тугу має», яка прозвучала в обробці для вокального дуету у виконанні С. Бортника та К. Кондрашевської. Справжньою кульмінацією концерту став виступ С. Бортника із знаменитою піснею Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права» із збірки «Сад божественних пісень». Пісня прозвучала в обробці М.В. Лисенка, як «Пісня Возного» з опери «Наталка-Полтавка». Ця пісня є їдкою сатирою на суспільство, у якому панує соціальна несправедливість та нехтуються моральні чесноти. Протистояння цьому є актуальним на всі часи. Усі вокальні номери звучали у супроводі концертмейстера Національної філармонії України В. Кнорозка. Сольним номером його виступу у концерті став «Менует» на основі однієї з мелодій кантів Феофана Прокоповича – видатного політичного і духовного діяча, богослова ХVII – ХVIII століть.

Концерт не тільки познайомив поціновувачів української музики з творчістю Г. Сковороди, а ще й окреслив сучасні для нього музично-світські традиції, які було представлено у досить оригінальний спосіб. Так «Два гайдуцьких танці» та «Шумка», мелодії яких було збережено органістом ХVIII століття Яном із Люблина, прозвучали у виконанні Київського квартету саксофоністів. Цей колектив виконав і «Менует» з Симфонії невідомого автора. Всі твори звучали в обробці Ю. Василевича. Дійсно, введення саксофонів сприймалося як чудернацьке у концерті та здивувало слухачів. Це додало немовби ще один «штрих» до характеристики епохи бароко, яке колись сприймалося як дивне і незрозуміле мистецтво. У завершенні концерту у виконанні усіх артистів – С. Бортника, К. Кондрашевської, В. Мацька, В. Кнорозка прозвучала популярна пісня «Їхав козак за Дунай», створена «козаком-віршувальником» Семеном Климовським у 1-й половині ХVIII століття. Ця авторська пісня, як і знамениті пісні Г. Сковороди, також невід’ємна від українських фольклорних джерел, що нескінченно надихають на творчість митців прийдешнього покоління.

Перейти до спискуВерсiя для друку